стіл знахідок

См. также в других словарях:

• знахідка — и, ж. 1) Те, що під час розшуків або випадково знайдене. •• Бюро/ (стіл) зна/хідок установа, відділ, куди приносять знайдені речі для повернення їх власникам. 2) перен., розм. Про людей, тварин, предмети, що вдало виявлені, придбані та стануть… …   Український тлумачний словник

• знахідка — [зна/х ідка] дкие, д. і м. х ідз ц і, р. мн. док …   Орфоепічний словник української мови

• стратиграфічний — а, е. Стос. до стратиграфії. •• Стратиграфі/чний ме/тод визначення відносної хронології культурних залишків, споруд та знахідок в залежності від їх залягання у шарі. Стратиграфі/чна шкала/ шкала відносної геологічної хронології гірських порід …   Український тлумачний словник

• давидит — davidite Davidit мінерал, складний оксид рідкоземельних елементів, титану, заліза та ін. з групи кричтоніту. Склад: АМ21О38, де А – TR, Fe2+, Mg, U тощо. М – Ti, Fe3+ тощо. Сингонія тригональна. Тв. 5. Густина 4,3 4,9. Блиск напівметалічний до… …   Гірничий енциклопедичний словник

• на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1) із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому… …   Український тлумачний словник

• під — I по/ду, ч. 1) Низинне місце; западина. 2) Нижня горизонтальна поверхня, площина якого небудь приміщення, ями, печі і т. ін. || мет. Дно в доменній печі. 3) Місце, майданчик для стіжка. 4) діал. Горище. II прийм., із особ. займ. оруд. в. одн.… …   Український тлумачний словник

• перед — I п ер ед пе/ре/ду, ч. 1) Передня частина чого небудь, лицьовий бік когось, чогось. 2) Передня частина тіла тварини. 3) Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого небудь. || пе/редом, на пе/реді, у знач. присл., діал.… …   Український тлумачний словник

• покидати — I пок идати аю, аєш, док., перех. 1) Кинути все чи багато чого небудь, всіх чи багатьох. || Абияк, недбало кинути все чи багато чого небудь. 2) Кинути без догляду все чи багато чого небудь, всіх чи багатьох. || Вирушаючи кудись, кинути… …   Український тлумачний словник

• повергати — а/ю, а/єш, недок., пове/ргнути і рідше пове/ргти, гну, гнеш; мин. ч. пове/рг, е/ргла, е/ргло і пове/ргнув, е/ргнула, е/ргнуло; док., перех., ритор. 1) Примушувати падати; звалювати. || перен. Перемагати. || тільки док., перен., діал. Кинути. ••… …   Український тлумачний словник

• поробити — роблю/, ро/биш; мн. поро/блять; док. 1) перех. Зробити, виготовити що небудь у певній кількості. 2) перех. Повністю виконати яку небудь роботу, сукупність дій; здійснити що небудь, упоратися з чимсь. || У сполуч. з деякими іменниками у знах. в.… …   Український тлумачний словник

• за — прийм. За; прийм., що вживається з родовим, знахідним, орудним відмінками іменників, прикметників, займенників, числівників: око за око, зуб за зуб, за когоси. Слово за може виконувати роль префікса в іменниках: зарін, закуп. Сполучаючись із… …   Словник лемківскої говірки